Пікнік на узбіччі: Повість. Стругацькі Аркадій і Борис

Події твору відбуваються в альтернативній реальності 13 років після «Візиту» прибульців невідомої інопланетної цивілізації на Землю, що залишила по собі непоправні сліди. Дія проходить у робочому містечку Хармонт. Головний герой – Редрік Шухарт, відчайдушний паливода та шибай-голова, що вийшов родом із нетрищ висоток та загубив свою долю в пошуках «легкого хліба» чи, краще сказати, сумнівного зарібку з відшукування артефактів, які принесли на Землю безкебетні прибульці, що одного разу вирішили влаштувати розбитний пікнік на узбіччі галактичних доріг.
У творі ми бачимо Шухрата впродовж декількох років: з його 23 літ, коли він був співробітником Інституту позаземних культур і ходив у Зону на легальних засадах, до 31, коли він уже став запеклим сталкером-злочинцем, котрий приходить у зону потаємно. Приходить не задля грошей чи винагород, що обіцяють йому надзвичайні знахідки, а пробирається туди, щоб вкотре відчути магічний потяг та чаруюче відчуття небезпеки, яке йому дарує Зона. Єдина донька Шухрата – Мавпочка (Марія) – не є нормальною дитиною, вона поступово втрачає людську подобу. Бо саме такі діти народжуються у сталкерів, діти, що не мають людських ознак, вони наділені іншими інстинктами, скорше тваринними: гострий нюх, слух, зір... Однак навіть такі наслідки власних діянь не зупиняють Шухрата від незаконних проникнень у Зону.
Наприкінці роману Редрік знаходить «Золоту кулю», що виконує бажання, і щиро просить: «Щастя для всіх задарма, і хай ніхто не піде обділений!»